Блищать ранкові роси... Учителю... Це тобі вони дарують свої перли краси – прийми їх!

Багряним листом зацвітає осінь... Учителю... це тобі вона відкриває двері рідної школи, барвистим серпанком бабиного літа стрічає на рідному порозі, промінчиком сонця сяє в очах дітей, твоїх дітей.
 

Листя з клена падає, тулиться до землі... Учителю... Це тобі воно устеляє шлях до школи барвистим покривалом – пройдися по ньому, і ти відчуєш, що таке щастя.

Мерехтять зорі... Учителю...Це тобі вони дарують свої ясні ночі.
Світить місяць... Учителю... Це для тебе він готовий не спати цілу нічку.
Шепоче вітер – це він наспівує на вухо тобі неповторну мелодію Любові.
 
Плаче хмарка...Учителю... Це вона просить в тебе пробачення від імені усіх учнів, які образили тебе. Дзвенить дзвоник... Учителю... Це він дякує тобі за знання, які ти даєш учням.

І як  шкода. Що небо одне, що тільки раз на рік буває таке чудове свято. Як День Учителя, твій день.

Блищать ранкові роси... Учителю... Це тобі  вони дарують свої перли краси – прийми їх. Усміхаються сонячні зайчики на шибках вікон рідної школи... Учителю... Це тобі вони дарують сонячну днину серед дощової осені.